Активісти
Ви, хто накинув на себе таку гарну і благородну назву, що ви зробили цього тижня «для справи», для просування ваших ідей, для допомоги і підтримки тих, хто є втіленням того, що ви вважаєте ідеалом (ос іще гарненьке словечко). Що конкретного, незначного, чи великого ви можете внести до активу цієї проголошеної вами активної боротьбі?
Що зараз відрізняє вас від цієї слабкої та аморфної маси, яку ви регулярно освистуєте з таким запалом? Порівнюючи ваше недавнє життя і життя пересічнoї неполітизованої особи, чи зможете ви повчати її не червоніючи?
Чи змогли б ви зробити більше, ще більше, краще?
Чи зробили ви щось так, що можна по-справжньому виміряти щирість і глибину обов’язку, тобто зусиль?
Якщо ви (і це « ви » звичайно, дуже часто означає « ми »…) почуваєтесь ніяково, щоб відповісти на таке запитання, ви, безперечно, знаєте, що лишається робити.
Бути активістом-особистістю не є позою. Це не є бездоказовим твердженням, коли відчуваєш себе «різним» живучи та діючи як решта. Це також і не жоден з багато чисельних проявів належності до секретних груп – колекції зброї, паролі, та моргання очима є, насправді, не що інше як фальшива мікро – належність, яка дозволяє легко виділятися від маси та претендувати на оригінальність (позитивну чи негативну) яка є абсолютною ілюзією сучасного світу.
Бути активістом особистістю означає, або, скоріше за все, мало б означати вимогу. Вимогу перш за все до себе. О ні, нічого колосального, ніякої бурхливої пихатості, ні дикого шуму, ні помпезних геройських жестів, ніяких театралізованих інтриг, лише вимога, любові, рішучості, роботи, суворості, ентузіазму та енергії. Одним словом: серйозності. Зрозуміло, що це залежить від своїх «сил», «здібностей», «можливостей», але використовуючи їх максимально, а не жуїруючи без утоми практичними труднощами та матеріальною нестачею, які виправдовують бездіяльність, але, як не дивно, не вичерпують пустопорожні виступи та домагання.
Коли дійсно хочеш і коли в це глибоко віриш, завжди можна знайти час в епоху 35 годинного робочого тижня і цивілізації розваг, щоб зробити щось велике або мале, що живить і просуває справу. Нагадування такої відомої істини може здатися дитячою наївністю і трохи смішним але ця істина є фундаментальною в ці часи дилетантства та постійного самовиправдання.
Наклеювання марок, торги на аукціонах, робота з картотекою нових членів, участь в пропагандистських кампаніях, редагування інформаційних бюлетенів, пробіги від кіоску до кіоску для розповсюдження нашої преси –ніщо не буває відразливим, ніщо не буває даремним, якщо ці акції проводяться свідомо, тривало, систематично та серйозно.
Оскільки бути активістом-особистістю зовсім не означає прийняти позицію вичікування апокаліпсису, або широкоформатних передбачень, а означає приєднатися до глобального бачення, послідовного, радикального та розумного проекту (розумного тому що радикального, оскільки зараз, в час великих небезпек і великих викликів лишився тільки один реалізм-революційний…) і щоденно впрягатися (завдання одночасно і скромне і величезне, невдячне і значуще) в будівництво життя відповідно до проголошених сподівань.
Отже бути активістом – особистістю полягає не говорити «так» коли думаєш «мабуть», не претендувати, а доводити, полягає не в тому щоб сподіватися, а в тому щоб діяти для надії.
Скажи мені що ти віддаєш, і я скажу хто ти. Працювати, навіть скромно або таємно, але з серйозністю. Або замовчати.
Джерело: Blog identitaire
